وَٱخۡتَارَ

مُوسَىٰ

قَوۡمَهُۥ

سَبۡعِينَ

رَجُلٗا

لِّمِيقَٰتِنَاۖ

فَلَمَّآ

أَخَذَتۡهُمُ

ٱلرَّجۡفَةُ

قَالَ

رَبِّ

لَوۡ

شِئۡتَ

أَهۡلَكۡتَهُم

مِّن

قَبۡلُ

وَإِيَّٰيَۖ

أَتُهۡلِكُنَا

بِمَا

فَعَلَ

ٱلسُّفَهَآءُ

مِنَّآۖ

إِنۡ

هِيَ

إِلَّا

فِتۡنَتُكَ

تُضِلُّ

بِهَا

مَن

تَشَآءُ

وَتَهۡدِي

مَن

تَشَآءُۖ

أَنتَ

وَلِيُّنَا

فَٱغۡفِرۡ

لَنَا

وَٱرۡحَمۡنَاۖ

وَأَنتَ

خَيۡرُ

ٱلۡغَٰفِرِينَ

١٥٥

Муса обрав сімдесят чоловіків зі свого народу, щоб вони прийшли в призначений Нами час. А коли їх уразив землетрус, то [Муса] сказав: «Господи! Якби Ти побажав, то знищив би раніше як їх, так і мене. Невже ти знищиш нас за вчинок якихось нерозумних людей серед нас? Це тільки Твоє випробування. Ти вводиш ним в оману, кого побажаєш, і провадиш прямим шляхом, кого побажаєш! Ти — наш Покровитель, тож прости нам і помилуй нас! Ти — найкращий із тих, хто прощає